Білорусько-українські відносини: виклики та можливості»

20-го березня в Києві пройшов круглий стіл «Білорусько-українські відносини: виклики та можливості». Організаторами виступили Рада зовнішньої політики «Українська призма» та Центр «Європейський діалог» за підтримки Фонду імені Фрідріха Науманна за Свободу.

З української сторони цього разу було дуже потужне представництво: заступник міністра у справах ветеранів Руслан Приходько, народний депутат Олег Дунда, народний депутат Богдан Яременко, який також є членом МФО «За демократичну Білорусь». На захід завітав навіть представник Офісу Президента України Михайло Подоляк.

Білоруську делегацію представляли Олександра Мамаєва, керівниця Міжнародної комісії Координаційної ради Білорусі, Алена Жаркевіч, лідерка фракції “Хопіць баяцца!” Координаційної ради Білорусі, Тетяна Мартинова керівниця волонтерських ініціатив “Сустреча” та “Білоруський автополк”, Вадим Кабанчук, представник по обороні та національній безпеці ОПК.

Теми основних панельних дискусій були такі: «Стратегія демократичних сил Білорусі щодо України» та «Білоруські добровольці, ветерани і волонтери в Україні».

Не обійшлося й без скандалів. На зустріч прийшли представники добровольчих підрозділів, що воюють за Україну, і висловили свою недовіру та претензії представникам демократичних сил, говорячи, що ті не представляють їхні інтересів. Було багато образ та претензій, які звучали й у зворотній бік. Тим не менш, конструктиву на круглому столі теж вистачало.

Головний висновок, якого дійшли учасники: за три роки повномасштабної збройної агресії РФ в Україні суттєво змінилося сприйняття Білорусі і білорусів. Якщо в лютому 22-го року Білорусь вважалась,  по суті, таким самим агресором, як Росія, то на сьогоднішній день українці чітко розмежовують білоруський народ, білоруських добровольців та волонтерів з одного боку та режим Лукашенка з іншого.

Навіть сам Президент України згадував гасло «Живе Беларусь!» та наголошував на тому, що кордон безпеки Східної Європи має пройти по східному кордону України та Білорусі. Тобто така позиція артикульована і відображена на державному рівні. Українські міністерства захищають права білоруських добровольців, що захищають Україну, імена героїв-білорусів, полеглих у цій війні, вже закарбовані в назвах вулиць українських міст. Завдяки цьому і Білорусь як країна сприймається українцями зовсім в інакшому ключі, ніж ворожа до обох народів Російська Федерація.

Представник офісу  Михайло Подоляк окремо наголосив на тому, що Лукашенко є не суб’єктом політичного процесу, а є маріонеткою Путіна, тому ніяка співпраця з ним не несе у собі сенсу. Також було відзначена необхідність подальшої роботи з білоруськими представниками задля усунення проблем у представників білоруської діаспори, головним чином, добровольців, волонтерів та членів їхніх сімей в Україні.

Головне, що конструктив і порозуміння у спілкуванні досягнуті, подальші шляхи означені, тож можна рухатись далі у спільному руслі перемоги української і білоруської демократії.