В білоруському інтелектуальному середовищі тривають активні дискусії щодо політики національної ідентичності. Бо вже 28 років білорусам намагаються активно прищепити комплекс відчуття провини, меншовартості й рівняння на «старшого брата». Саме тому прогресивна спільнота намагається виробити концепцію, що мусить стати «дорожньою картою» для нового білоруського суспільства. Свою парадигму сприйняття представила менеджерка з стратегічних комунікацій Анастасія Костюгова, яка впевнена: нині білоруський народ з багатим і славним минулим перебуває в ситуації, коли всі навкруги краще знають, як їм жити: влада, кремль, іноземні партнери, а тепер – і українці. Далі – думки експерта, як молода держава може відстояти своє право на ідентичність й позбутися «старших братів». Якщо, звісно, суспільство справді хоче жити у вільній та незалежній країни.
Це дуже по-білоруськи: думати про інших більше, ніж про себе
Чому українці повчають білорусів та знецінюють їхній шлях у боротьбі? Ці питання треба просто припинити собі задавати. Так, часом українці злі. По них били ракетами з білоруської землі, до їхньої країни вдерлися із Білорусі, вони, на відміну від білорусів, змогли зробити свій спротив успішним в 2014-му, й тримають оборону в битві за свою Незалежність зараз. Але у нас є партизани, які допомагають Україні. Є добровольці, які воюють за Україну. І важко зрозуміти, чому ми мусимо виправдовуватися й чому нам досі так важливо, що думають про нас «старші брати»?
Позбутись провінційних комплексів
На жаль, білоруси звикли до того, що держава вторгається в їхнє життя і особистий простір на всіх рівнях. До того ж, в білорусах глибоко засів синдром вічної периферії й комплекс меншовартості. Як приклад й споконвічний приклад для наслідування здебільшого наводять Росію, яка цим вміло користується, і не скриває цього. Останнім часом такий собі патерналізм простежується й з боку України. Втім, навіть Європа й США навряд сприймає білорусів як самостійну та дорослу націю. І варто запам’ятати: ми живемо у світі, де повагу треба заслужити діями.
Ми допомагаємо Україні не для того, щоб сподобатися українцям
Так, ми допомагаємо Україні тому, що нам не однаково. Але є й інше: нам це вигідно! Нам треба послідовно підтримувати будь-які процеси, які ослаблюють Росію. Перемога України у війні — саме такий фактор. Білорусь — наша країна, якій необхідна слабка Росія, аби вирватися з цієї залежності і розвиватися. Головне — щоб цей процес відбувся.
Найкращий момент для зародження білоруського національного «Пішов нах*й»
Білорусам необхідно будувати кордони з будь-якими «старшими братами», й робити це необхідно вже сьогодні, інакше з цим доведеться боротися ще кілька поколінь. Тому треба обирати: або «Сильна нація», або «Європо, прийди і врятуй!». Зараз саме той етап дорослішання, такий підлітковий період, коли треба поставити під сумнів всі колишні авторитети й вириватись з-під піклування мам, батьків і «старших братів», вважайте так.
Ми не просимо нікого перемагати за нас
Так, перемога України важлива для білорусів, але це не означає, що українці мусять за нас скидати Лукашенко. Українці допомагають ослабити Росію, але виходити з-під її впливу й змінювати владу в Білорусі — саме наша робота. Бо Україна не вважатиме іншу націю важливішою за свій народ. Тому наше завдання — самим відстояти своє: і суверенітет, і право на самовизначення. І вже потім, відстоявши, влаштовувати баталії з приводу того, як нам жити в нашій суверенній і вільній від чужого впливу країні. Мета — у тому, щоб наладити партнерські стосунки з усіма. Й ніколи більше не бути паразитом на тілі іншої країни.
Білоруський варіант "Пішов на х*й" — яким він буде?
Comments