Предків литовців і білорусів у 13-15 століттях об'єднала боротьба проти спільних ворогів: хрестоносців, Золотої Орди, володимиро-суздальських князів (на зміну яким з 14 століття прийшли московські князі). Це й зумовило здебільшого добровільне включення князівств, що утворилися на території Полоцького та Туравсько-Пінського, до складу Великого князівства Литовського. Останнє в XV столітті стало найбільшою за територією державою в Європі, землі якої простяглися від Балтійського до Чорного моря. У ВКЛ білоруси мали всі права, становили більшість панівного класу, державною мовою була давньоруська (прародич білоруської). Білоруські землі були генератором науки і мистецтва у ВКЛ, з XIV століття в містах було запроваджено магдебурзьке право. Литовський період був періодом найбільшого розквіту білоруських земель і часом найбільшого поширення білоруського етносу і культури.
На жаль, цей період був недовгим. Московське князівство, яке зміцніло, а потім і Руське царство почали розширюватися на захід, а білоруські землі стали епіцентром протистояння між Москвою та Литвою. З середини XIV століття йшла серія безперервних російсько-литовських воєн. Апогеєм якої стала Лівонська війна. Московська експансія здійснювалася, серед іншого, під гаслом визволення православних. Найбільше, звичайно, постраждали білоруси від православних «визволень», які нерідко приводили загони татар, башкир та інших народів, нещадно «звільняючи» місцеве населення від майна і життя. Велике значення має розправа, вчинена Іваном Грозним після взяття Полоцька в 1563 році, коли зникло знамените Полоцьке Євангеліє, яке нині зберігається в Петербурзі. Росія такі «визволення» влаштовувала протягом усієї її історії, влаштовує і просто зараз в Україні.
Об’єднання з Польщею в Речі Посполитій та «таланти» Івана Грозного дозволили на певний час зупинити Московську Орду. Московія на десятиліття впала в кризу, яка сягнула свого піку в Смутний час, коли предки білорусів у союзі з литовцями, поляками та українцями зуміли захопити Москву і дійти до Поволжя. На жаль, Московія змогла оговтатися, і в другій половині XVII століття Білорусь знову відчула на собі жах російської навали.
Після цього був досить тривалий період, коли Російське царство (а з 1721 року імперія) формально були «союзниками» Речі Посполитої. Росія «по-братерськи» знищила білоруські землі під час Північної війни проти шведів. Населення постійно страждало від присутності російських військ. Царизм перманентно розпалював громадянські війни, релігійні та національні конфлікти в Речі Посполитій. «Унія» завершилася трьома розділами конфедерації, під час яких усі білоруські землі увійшли до складу Російської імперії. Кріпацтво, скасоване в Речі Посполитій у 1791—94, царизм продовжив на 70 років. У процесі захоплення «відзначився» Суворов, який влаштував на території Білорусі кілька погромів і, як подяку від царизму, прийняв під Кобрином у рабство кілька десятків тисяч білорусів.
Після приєднання білоруси «відчули» захист імперії, яка розглядала Білорусь як джерело для викачування ресурсів (в тому числі людських) і бар’єр, що відділяв ворожий Захід від Москви. Це стало очевидним під час наполеонівських війн і Першої світової війни. Білорусь була спустошена військовими діями і легковажно здана Росії для окупації її суперниками.
У 1830 і 1863 роках білоруси разом з поляками і литовцями намагалися скинути московське ярмо. Але сили були не рівні, і на Білорусь обрушилися репресії царських карателів.
З приходом більшовиків ситуація для білорусів погіршилася. Після кровопролитної Першої світової, громадянської та радянсько-польської воєн третину Білорусі віддали Польщі, а 40% приєднали до РРФСР. Згодом повернули, але не все. Так відійшли землі Псковщини, Смоленщини і Бранщини, населені білорусами. А після початку Великої Вітчизняної війни «велика» радянська армія за місяць здала нацистам всю Білорусь. За роки війни Білорусь, за різними даними, втратила від 20 до 25% населення. Довоєнне населення відновилося лише до 80-х років.
Якби не «братня» російська експансія, Білорусь була б багатшою країною, а її населення було б у рази більше. Тепер Путін втягнув Білорусь у свою божевільну війну проти України, перетворивши її на плацдарм для агресії та сировинний придаток. З білоруської території він погрожує НАТО та відволікає українські сили на охорону кордону. Він із задоволенням втягне білоруський народ у братовбивчу розправу. Зважаючи на те, що вони з Лукашенком граються з ядерною зброєю, для білоруського народу вона може бути останньою.
Comments