В сучасній російській ідеології війни існує наратив, що саме Російська імперія підкорила Причорномор’я, яке в результаті дісталося Україні. Отже, тепер Москва повертає собі «історіческие земли».
Вихід до Чорного моря справді був інтересом Русі усі віки. Адже і тоді, і тепер найбільші об’єми міжнародної торгівлі йдуть морськими шляхами. Найповніше цю ідею зреалізував Великий князь київський Святослав Завойовник. За свого життя він посів виходи в Чорне море з головних європейських річок: Дніпра, Дону та Дунаю.
Як зауважує Іван Крип’якевич, здобуття берега моря «було центральним питанням в історії українського народу від початків його існування: Київська держава три століття кривавилася, відбиваючи азійські орди, і врешті впала, не здобувши берегів моря».
І от наново це питання Русь підняла уже в складі Великого Князівства Литовського і Руського.
Треба зауважити, що на ідеї ВКЛ будується міфологія сучасної білоруської нації. І це має як історичні підстави, так і майбутні перспективи.
У 1497 молодий князь із Волині Костянтин Острозький на чолі об’єднаного війська здобув перемогу під Очаковом, звідки контролюється вхід-вихід у Дніпро. За це він отримав новостворену посаду Великого гетьмана. Тобто, керівника усіх збройних сил Великого князівства Литовського і Руського.
Таким чином, за участі Констянтина Острозького Велике князівство Литовське і Руське оформлює свій геополітичний статус держави від моря до моря.
З кінця XIV до середини XV століття Велике князівство Литовсько-Руське контролює Чорноморське узбережжя від Очакова до Білгород-Дністровського і далі на Південь.
Російський наратив про «дарування Україні Чорного моря» не відповідає дійсності. Задовго до появи Російської імперії, ще у XIII столітті Галицько-Волинське князівство контролювало вихід з Дністра та все узбережжя в районі сучасних Білгород-Дністровська і Одеси. А в період Великого князівства Литовського і Руського далі з Очаковом включно.
Отже, говорити, що Причорномор’я є «исконно русским», це якби зараз Туреччина оголосила Грецію «ісконно турецькою». Їсти таку пропаганду може лише малоосвічене населення «рускага міра», що виховане на фейковій історії.
Чому погляд на історію та геополітику минулого є важливим сьогодні? Бо він проливає світло на перспективи Балто-Чорноморського союзу держав у майбутньому. І на особливу роль білоруського народу у цьому процесі.
Далі буде…
Максим Плешко, Центр білоруських комунікацій.
Comments