Офіційний Мінськ святкує сьогодні, 3 липня, офіційний День незалежності Білорусі. Але наскільки ця дата відповідає історичній дійсності?
Насправді ця дата – всього лише частина загальних зусиль Лукашенка по витиранню з пам'яті білорусів національної самосвідомості та поверненню до радянських «скреп».
У 1992-1996 роках День незалежності в Білорусі офіційно відзначався 27 липня – цього дня 1990 року Верховна Рада БРСР схвалила Декларацію про державний суверенітет. Документ закріпляв пріоритет білоруських законів над союзними, а територія держави оголошувалась неподільною та недоторканною. Після цього Білорусь спромоглася повернути державні символи – біло-червоно-білий прапор та герб «Пагоня», а остаточну точку в історії Союзу поставили події грудня 91-го року та підписання Біловезьких угод. Саме день 27 липня був ухвалений Верховною Радою як національне свято, День незалежності.
Але після перемоги на президентських виборах, 1996 року, Олександр Лукашенко взяв курс на повернення до радянських. Він ініціював Республіканський референдум, який відбувся 24 листопада 1996 року і по суті визначив весь подальший авторитарний вектор розвитку Білорусі.
Результати референдуму не були визнані ані президію Верховної ради Білорусі, ані більшістю західних держав та міжнародних організацій – зокрема, ОБСЄ та Радою Європи. Фактично це був державний переворот, оскільки питання, пов'язані зі зміною Конституції, міг вирішувати лише парламент країни, однак всупереч законодавству вони були винесені на плебісцит.
Власне, одним з питань того референдуму, за яке голосували пострадянські білоруси, було перенесення Дня незалежності на 3 липня. Насправді це дата звільнення Мінська від фашистських загарбників під час операції "Багратіон" у 1944 році. Цей день відзначався раніше у Мінську як День міста. Здавалося б, набуття суверенітету та звільнення територій від нацистів - знайти реальний історичний зв'язок. Але Лукашенку не звикати повністю спотворювати сенси. Скоріше за все, він, як і Путін, бачив у відокремленні від СРСР не свято, а «найбільшу трагедію».
Перенесення святкування і було ще одною ланкою Лукашенка на шляху витіснення білоруської ідентичності. До того державна символіка – ненависні йому біло-червоно-білий стяг і герб «Пагоня» – були замінені на дещо модернізовані символи БРСР, російській мові було надано статус державної, з'явилося свято "День Державного прапора, Державного герба та Державного гімну", яке мало на меті зацементувати радянські сенси у масовій свідомості.
Відмовитись від дати 27 липня білорусам на той момент було нескладно – у багатьох вона не встигла набути емоційного змісту і скоріше, навпаки, асоціювалася із кризою. А для національно свідомих білорусів дата 27 липня «конкурувала» з Днем Волі (25 березня, день проголошення незалежності Білоруської Народної Республіки у 1918 році), який свідомі білоруси вважали більш значущим і важливим. Ця дата і правда теж дуже важлива для національного історичного контексту.
Крім Дня Волі, серед громадськості фігурують й інші дати, які можна було б "призначити" днем незалежності - проголошення незалежності Білорусі 25 серпня 1991 року, перейменування БРСР на Республіку Білорусь 19 вересня 1991 року, або ж річниця перемоги війська ВКЛ над російською армією 8 вересня 1514 року. Проте дискусії про ці дати ведуться зараз лише у вузькому колі експертів, істориків та активістів, тоді як більшість людей про них не пам'ятає.
Ми все ж вважаємо, що справжню, сучасну незалежність Білорусь отримала 27 липня, відірвавшись нарешті від радянських кайданів. Точніше мала б отримати. Якби на заваді не став черговий диктатор
Comentários