top of page

Білорусь на геополітичній шахівниці Європи

Оновлено: 28 бер. 2023 р.


Білорусь має важливе геополітичне значення на просторі від Балтики до Чорного моря. З погляду безпеки Східної Європи питання Білорусі є ключовим. Це стало очевидним для усіх після 24 лютого. В цій статті ми спробуємо окреслити геополітичне значення Білорусі та запропонувати стратегію комунікативної політики України та сусідніх з Білоруссю демократичних держав із білоруським суспільством.

Для того, щоб розуміти геополітику потрібно мислити тисячоліттями і континентами. Отже, щоб розібратися з геополітичною роллю Білорусі заглянемо в історію. Якщо подивитися на карту нашого простору 1000 років тому, ми побачимо Русь, яка від Балтики тягнеться до Чорного моря.


Русь – це абсолютно Європейський контекст. Геополітична роль Русі - бути фронтиром Європи. За Руссю на Схід починався кочовий світ Азії.

Після монгольської навали державне життя на наших теренах відновилося у формі Великого князівства Литовського і Руського. Яке включало у себе території сучасних: Литви, Білорусі, України, частково Молдови і Росії. Ця держава за формою організації влади, правом, мовою та ідеологією була продовженням Русі. Українці разом із білорусами і литовцями є спадкоємцями цієї держави.

Геополітична місія Великого князівства Литовського і Руського протягом 300 років та ж сама, що і в часи Русі. Фронтир Європи по осі Балтика – Чорне море. І загроза зі Сходу та ж сама, тільки роль Монгольської орди зайняло Московське царство. Ця держава постала на просторах, де довгі століття панувала Орда. На 160 років довше, ніж на землях України та Білорусі.

До монголів землі Московії (охрещеної від Києва) були віддаленим уламком Русі. Поступово Москва опанувала величезні території Монгольської держави і стала геополітичним та ідеологічним спадкоємцем Орди.

Постійна експансії на сусідні землі і народи. Державна практика, коли цар (хан) усе, а інші ніщо. Коли людське життя – мільйони життів – не мають жодної цінності.

У Москві політичні практики Орди отримали християнську обгортку, а геополітична місія збереглась.

Реалізовуючи цю експансивну місію, Москва прагнула пробитися до Балтійського моря. Але на її шляху був Фронтир Європи – Велике князівство Литовсько-Руське. Так почалися століття воєн між цими державами

Литовсько-Руська держава мала чіткий геополітичний сенс. Простягаючись від Балтійського до Чорного моря вона була фронтиром Європи, який стримував натиск нової Орди – Московії.



Згодом, не витримавши цього протистояння, Литовсько-Руська держава об’єдналася із Польщею у Річ Посполиту. Таким чином, Фронтир Європи посилився за рахунок Польщі. І Річ Посполита аж до середини XVII століття домінувала на всьому геополітичному просторі Східної Європи, стримуючи натиск Московії.

У середині XVII століття Фронтир Європи – Річ Посполита постала перед викликом. Із етно-культурного субстрату Південної Русі виплавилися русини-українці, які заявили про себе у формі Козацької автономії. Та через неготовність поляків дати належне визнання і місце українцям, Річ Посполита почала розсипатися. Зрештою, вона програла у протистоянні Московії.


Річ Посполиту поділили. Московія окупувала землі Білорусі, вийшла на Балтику і Чорне море. Виникла Російська Імперія, Радянський Союз з усіма бідами для народів Європи і світу. Глобальні війни, розстріляні еліти, Геноцид-голодомор, берлінські мури, гонка озброєнь і ядерні потенціали здатні знищити планету. І от тепер нова експансійна війна Московії.

Росія цю війну програє і сама себе розділить на фрагменти. А ми допоможемо. Але росія після цого не зникне. Ресентимент – ненависть до всього світу і бажання відігратися житиме серед мільйонів росіян. Ідеологія новітньої орди там зашита у підсвідоме мас. І буде нова війна…

І щоб її відвернути, для глобальної безпеки Європи необхідно відновити той самий її східний Фронтир від Балтики до Чорного моря.

Думати над відновленням умовної Речі Посполитої варто уже сьогодні. І початки такого союзу держав уже покладено. Йдеться про Литву, Польщу і Україну. Перші дві держави максимально допомагають Україні політично, економічно і військово. Однак, без Білорусі нова Річ Посполита не складеться.

Землі сучасної Білорусі були центральним елементом Русі, Великого Князівства Литовсько-Руського і Речі Посполитої.



Сьогодні на мапі країн Балто-Чорноморського союзу виділяєься великий плацдарм, який Москва вирвала у Європи – це Білорусь.

Контролюючи Білорусь Москва розсікає Фронтир Європи - Балто-Чорноморський простір. Через Білорусь їй легко атакувати Україну. Створювати міграційну кризу на кордоні Польщі, загрожувати Литві. Або пробити сухопутний коридор в Калінінград і загрожувати звідти усій Балтиці.

Білорусь є центральним елементом Європейського фронтиру. Одним із чотирьох пазлів, без якого не складеться Балто-Чорноморський союз. І це доводить сьогоднішня війна.

Хто такі білоруси? Ментально і культурно білоруси – європейці. І Білорусь потрібно повернути в європейський дім.

Історія поклала найбільше відповідальності за це саме на Україну. І не тільки тому, що для нас це фактор воєнної безпеки. А й тому, що Україна і Білорусь мають одну бабусю: Русь. І одну матір – Велике князівство Литовське і Руське.

Яку політику вибудовувати щодо Білорусі?

Передусім варто розділяти режим Лукашенка і білоруський народ. Слід розуміти, що це різні суб’єкти. Білоруське суспільство умовно можна поділити на три категорії. Приблизно 30% є опонентами режиму і людьми орієнтованими на Європу. Сьогодні вони або виїхали, або перебувають в режимі внутрішньої еміграції. Зачаїлися. Ще 30% - це «радянські люди», це опора режиму Лукашенка, які дивляться офіційне білоруське і російське телебачення.

І третя категорія – приблизно 40%. Це ті кому байдуже (їх 20-25%) плюс конформісти. Це люди, що шукають власну парадигму. Вони задаються питанням хто вони і ким їм варто бути. І говорити потрібно саме з цією категорією білорусів.

Російська парадигма для них уже не приваблива. Вона токсична і це не приховаєш пропагандою. Білоруська парадигма Лукашенка теж виглядає крінжово і неперспективно.

Що пропонувати 40% білорусів, які шукають власну парадигму?

Центр білоруських комунікацій сходиться на думці, що такою парадигмою має стати національне відродження Білорусі. Простіше кажучи, білоруси за паспортом маються стати білорусами за духом і світоглядом.

Коли людина починає мислити як білорус, вона починає і діяти відповідно. Вона цікавиться власною історією та ідентичністю. А цікавлячись історією, відкриває для себе очевидну річ: скільки існує білоруський народ, Москва завжди хоче його захопити, принизити і розчинити.

Сотні і сотні років Москва вела загарбницькі війни проти білоруських земель. Знищувала еліту, культуру, мову.

Соціологічні дослідження фіксують, що після протестів 2020 року в білорусі зменшився рівень почуття меншовартості, зросло почуття національної гордості. Є запит на теми історії та ідентичності. Почала відроджуватися, здавалося б, уже зникла білоруська мова.

Білорусь проходить ті ж процеси що і Україна 15-20 років тому.

На початку 2000-них і в Україні домінував російський медіа-продукт. Мова боролася за своє право на життя, а державна на всіх рівнях була просякнута кремлівською агентурою. Події 2004-го запустили процес, а 2014 став поворотною точною національного відродження.

Треба зазначити, що міжнародні фонди та грантові організації, які тоді спонсорували проекти мовного та національного відродження українців, проекти розширення демократичних практик – зробили свою справу. І сьогодні Україна – об’єднана, ефективно воює, зберігаючи при цьому демократичний характер держави, влади і суспільства.

Отже, українським політикам, експертам, журналістам, суспільству варто говорити про Білорусь. До тих 40% білорусів, які шукають парадигму. Бо якщо цього не будемо робити ми – вони залишаться сам на сам із русскім міром.

Про що треба говорити? Про глибоку історію Білорусі. Про її унікально-красиву мову, яка є найближчою до української. Про їхню культуру. Про те, що Білорусь була серцем Русі і Великого князівства Литовського. І що сьогодні її місце і роль є визначальними в геополітиці.

Про вибір який стоїть перед Білорусами: або залишатися плацдармом з якого росія атакує сусідів Білорусі. Або повернутися до власного європейського дому. До кола найближчих сусідів. На своє центральне місце Великого князівства Литовського і Руського.

У першому випадку білорусів чекає зникнення як окремої нації та постійні війни на її території. Бо рано чи пізно війна прийде туди звідки летять ракети і їдуть колони танків.

У другому варіанті сьогоднішнім громадянам Білорусі пропонується стати білоруською нацією. Бути господарями у власному домі. Перетворити Білорусь на нормальну європейську державу на зразок Литви чи Польщі.

І білоруси мають зрозуміти, що відсидітися не вийде. Сьогодні українці часто кажуть самі собі тезу: нам потрібно вирішити питання з росією, бо інакше його будуть вирішувати наші діти. А ми ж хочемо, щоб вони жили у вільній, незалежній, красивій та багатій Україні.

А що думають білоруси про майбутнє своїх дітей? У якій Білорусі вони хочуть жити? І це питання варте широкої дискусії в білоруському суспільстві.

Максим Плешко, Центр білоруських комунікацій

Opmerkingen


bottom of page