Резолюція ПАРЄ визнала білоруського диктатора причетним до геноциду українців
Вечірнє засідання ПАРЄ, де мало розглядатися питання легітимізації звинувачення Володимира Путіна у депортації українських дітей, вочевидь, не мало жодним чином хвилювати Білорусь. Так, Олександр Лукашенко запропонував своєму візаві допомогу у розміщенні неповнолітніх. Так, він виділив для цього найкращі оздоровчі табори. Так, жодної дитини після цих «курсовок» в Білорусі не залишилось – по завершенню терміну всіх вивезли російські куратори. Але сталось непоправне. Бажання Лукашенка «петляти поміж крапельками» вже втомило європейців. Його визнали співучасником злочину проти українського народу, й поставили перед непростою дилемою: врешті зрадити Путіна або розділити з ним лаву підсудних у Гаазі.
Вечірній спокій Лукашенка зруйнував народний депутат Верховної Ради Олексій Гончаренко, який представляє Україну у ПАРЄ. Під час розгляду питання щодо визнання рішення міжнародного суду проти Путіна Гончаренко вніс поправку, яка фактично прирівнює Олександра Лукашенка до кремлівського злочинця.
Самопроголошений очільник Білорусі давно хотів бути на одному рівні з Путіним, але навряд чи він думав, що доля зіграє з ним настільки підступний жарт. Євродепутати пропозицію України підтримали. Тепер Лукашенку справді може снитись п’єдестал, де для нього і російського диктатора зарезервовані обидва перших місця. Але на шию будуть вішати зовсім не медалі.
Провину Володимира Путіна підтвердив Міжнародний кримінальний суд. Президента РФ звинувачують у тому, що саме він наказав масово вивозити з окупованих територій України неповнолітніх – їх насильно депортували до РФ і Білорусі, а потім відправляли до інтернатів чи всиновлювали за спрощеною процедурою. До речі, всі, кому вдалося вирватися з «братніх обійм» росіян, кажуть: чи не головною віхою у їхньому перебуванні в таборах було насильницьке зросійщення. Показово, але саме у такий спосіб нацисти під час 2-ї світової війни реалізовували один з етапів програми «Лебенсборн» - вивезення слов’янських дітей з їхнім подальшим онімечуванням. Хоча й німці тут не першопрохідці. За таким же принципом формували підрозділи мамелюків для аббаситських халіфів у Багдаді, а в Османській імперії створювали корпуси безжальних яничарів. Але чітку ідеологічну базу під цей принцип підвели саме нацисти.
Те, що Олександра Лукашенка поставили на один щабель із Путіним, означає одне: в Європи врешті увірвався терпець щодо зигзагів білоруського диктатора. Всі розуміють, що Лукашенко намагається не переступати червоні риси. Звісно, він надав плацдарм для вторгнення російських військ до України, але ж сам не відправив туди жодного солдата. Він дозволяє російським літакам створювати постійну загрозу для ЗСУ з своєї території, але не обслуговує й не заправляє їх. Він тренує на своїх полігонах російську армію, але обмежується лише залученням своїх інструкторів. Але останні заяви з приводу ядерної зброї, схоже, геть знівелювали намагання Лукашенка залишити собі бодай якусь шпарину для отримання індульгенції у разі програшу свого сюзерена.
Діти – причина, яку багато хто може називати формальною. Радше, це потужний сигнал Лукашенку. Так, як раніше, не буде. Або ти розділяєш всю відповідальність з Путіним, або даєш сигнал, що тебе тримають у заручниках готовий до сепаратних перемовин. Інших пропозицій вже не буде.
Швидше за все, зараз ми спостерігатимемо класичні стадії моделі Кюблер-Росс: заперечення, гнів, торгівля, депресія, і, врешті, сприйняття.
Разом із проходженням всіх цих етапів ми побачимо, який шлях після усвідомлення своєї перспективи обере для себе Лукашенко. Але, на жаль, «фактор табакерки» може вплинути на його рішення набагато більше, аніж логічна модель.
Сам того не усвідомлюючи, він надто міцно заплутався в тенетах Путіна.
Comments