У Білорусі дедалі частіше зіштовхуються з проблемою масштабування виробництва без реального ринку збуту. Державні інвестиції в модернізацію та розширення заводів мали б сприяти економічному зростанню, однак натомість призвели до надлишкових потужностей, зростання боргів і фінансових труднощів. Найбільше від цього постраждали цементна галузь, деревообробка, калійна промисловість та машинобудування.
Цемент: виробництво є, а покупців – немає.
Цементна промисловість — один із найбільш показових прикладів. У 2012–2014 роках країна вклала понад $1 млрд у модернізацію трьох заводів. Потужності зросли майже втричі — до 8,5 млн тонн на рік. Але попит залишився низьким, а експорт до ЄС та України фактично закрився.
У 2023 році галузь зазнала збитків у $64,2 млн. Найбільше постраждали:
«Кричевцементношифер» — $36,9 млн збитків (зростання в 4 рази);
«Красносельскстройматериалы» — $16,9 млн (подвоєння збитків);
Білоруський цементний завод — $10,5 млн втрат.
Заводи виживають лише завдяки державним дотаціям. Уряд виділив $12–13 млн підтримки, але це не вирішує проблему — попит на продукцію не зростає.
Фанера та деревообробка: втрачений ринок ЄС
Білорусь, також, активно вкладала кошти в модернізацію деревообробних заводів. Виробництво фанери зросло, але після санкцій ЄС у 2022 році ринок збуту суттєво звузився. До санкцій понад 40% експорту деревини та меблів йшло саме до ЄС, а після їхнього введення — підприємства змушені шукати нові шляхи збуту.
Компанії намагалися обійти обмеження: фанеру продавали через Казахстан або Китай. Проте це не покрило втрат — Китай купує дешевшу продукцію, що робить експорт менш прибутковим. У 2023 році обсяг експорту «Беллесбумпрому» скоротився на 40%, а великі підприємства опинилися на межі закриття.
Калійні добрива та нафтопереробка: залежність від Росії та Китаю
Після втрати європейських ринків білоруські калійні підприємства орієнтувалися на Китай, який диктує низькі ціни. Внаслідок цього експорт є, але доходи від нього суттєво впали.
Нафтопереробна галузь також працює у складних умовах. Поставки нафтопродуктів до Європи продовжилися завдяки «сірим» схемам через ОАЕ, але вони вимагають суттєвих знижок. Прибутковість підприємств зменшується, а витрати на транспортування зростають.
Машинобудування: продукція накопичується на складах
Проблеми перевиробництва також торкнулися машинобудівної галузі. Через санкції та скорочення попиту в 2022 році 72% випущеної продукції залишилося на складах.
Після 2023 року більшість тракторів і вантажівок експортують до Росії, але ринок перенасичений. Заводи скорочують виробництво, переходять на 3-4-денний робочий тиждень і намагаються уникнути масових звільнень.
Наслідки та перспективи
Масштабування без реального попиту вже призвело до серйозних наслідків:
Зростання боргів – підприємства отримують державні дотації, але залишаються збитковими.
Складські надлишки — продукція накопичується, оскільки немає покупців.
Ризики для робочих місць — скорочується робочий тиждень, падають зарплати.
Державні витрати — уряд витрачає ресурси на підтримку неконкурентних галузей.
Якщо найближчим часом не знайдуться нові ринки збуту, ситуація лише погіршиться. Білоруська економіка потребує не просто масштабування, а стратегічного підходу до розвитку промисловості, орієнтованого на реальний попит. Інакше країна ризикує залишитися з підприємствами, які виробляють продукцію, що нікому не потрібна.
コメント