Територіальні претензії на Білорусь, публічно висунуті Володимиром Путіним, дивним чином залишилися непоміченими не лише широкою публікою, а й експертною спільнотою, яка зобов'язана в нинішній ситуації бути гранично уважною. На думку екс-радника кремлівського диктатора Андрія Ілларіонова, насправді слова російського очільника можуть свідчити про прискорення поглинання Москвою білоруської державності. Принаймні, чи не вперше Путін врешті чітко озвучив посил, що розкриває справжнє розуміння Росією концепції «Союзної держави»: білоруські землі — ніщо інше, як «історичні російські губернії».
Нове бачення імперської політики Росії щодо Білорусі Володимир Путін закамуфлював у своєму виступі на засіданні Ради безпеки, що відбулось 21 липня. Попри те, що промова була густо пересипана черговими претензіями до Польщі, справжня небезпека була прихована для зовсім іншої країни. Й це — саме Білорусь, яку в Кремлі продовжують улесливо називати «дружньою» і навіть «братньою». Втім, навряд чи ці слова можуть бути заспокійливими для сусідів. Як у Москві ставляться до своїх вчорашніх «братів», можна чудово бачити на українському прикладі.
Зазіхання на білоруські території відбулося в звичний для Володимира Путіна спосіб: диктатор вкотре застосував свій улюблений імперський термін «історична Росія». Щоправда, цього разу — вже у новій формі — у вигляді так званих «історичних російських губерній».
Ось ті самі слова Путіна, які розкривають справжню мету виступу очільника Кремля: «Польща, підбурювана Заходом, скористалася і трагедією Громадянської війни у Росії, анексувала деякі історичні російські губернії. Наша країна, яка тоді перебувала у важкому становищі, змушена була піти на укладання Ризького договору в 1921 році і фактично визнати відторгнення своїх територій».
Звісно, Володимир Путін бреше. Відторгнення та анексія — це приєднання території чужої держави в односторонньому порядку (як підле захоплення Криму та інших українських територій, здійснені самим Путіним у 2014-2022 рр.). А встановлення вперше в історії кордонів між чотирма новими державами (РРФСР, БРСР, УРСР з одного боку та Польською Республікою з іншого), що виникли внаслідок розпаду трьох колишніх імперій (Російської, Німецької, Австро-Угорської), за взаємною згодою, зафіксованій під час укладання мирного договору, анексією не є.
Але, природно, постає питання: про які саме «історичні російські губернії» і «свої території» говорив Путін?
За Ризьким договором 1921 р. Росія (виступала за повноваженням Білорусі) спільно з Україною визнали східний кордон незалежної Польщі, відтвореної, зокрема, на територіях наступних губерній Російської імперії: повністю — Варшавської, Калішської, Келецької, Ломжинської, Люблінської, Радомської, Сувалкської, Гродненської, частково — Волинської, Мінської, Віленської.
Які ж із цих земель (чи всі з них) є, за твердженням Путіна, «історичними російськими губерніями» і «своїми (для нього) територіями»?
Деякі пояснення з цього приводу знаходимо у таких путінських пасажах:
«Щодо польських лідерів, то, ймовірно, вони розраховують під «натовською парасолькою» сформувати якусь коаліцію і прямо втрутитися в конфлікт на Україні, щоб потім «відірвати» собі шматок пожирніше, повернути собі, як вони вважають, свої історичні території – сьогоднішню Західну Україну. Добре відомо, що мріють вони і про білоруські землі. Щодо політики українського режиму, то це його справа. Хочуть, як це водиться у зрадників, щось здати, продати, чимось розплатитися з господарями — це, повторюю, зрештою, їхня справа. Ми в це втручатися не будемо. Але щодо Білорусії, то це частина Союзної держави. Розв'язання агресії проти Білорусії означатиме агресію проти Російської Федерації. На це ми відповідатимемо всіма наявними у нас засобами», — заявив Володимир Путін.
Колишній радник президента РФ Андрій Ілларіонов відзначає, що Путін ледь не вперше визнає існування "історичних територій" якоїсь іншої, ніж Росії, держави (а саме — Польщі). Цими польськими історичними територіями Володимир Путін називає "сьогоднішню Західну Україну".
Цікаво, що саме питання «історичної приналежності» Західної України Путін «вирішує» з панського плеча, немов ця територія чи то вже є путінською, чи то є предметом особистого торгу, що нібито відбувається, з Польщею. При цьому божевільний карлик не пояснює, якими є, на його думку, кордони Західної України — чи входять до неї Галичина, Закарпаття та Буковина разом із Волинню? Чи без Волині? Якщо ж «історичні польські території», за Путіним, не включають Волинь, тоді на Волинь поширюються путінські власні історичні претензії.
А ось ставлення до білоруської території у Путіна інше, чітке та однозначне — мовляв, це не лише «історичні російські губернії» у минулому, а й частина Союзної держави в сьогоденні.
Залишаючи на якийсь час осторонь путінські погрози та шантаж на адресу сучасної Польщі, слід підкреслити, що Путін розділив «деякі історичні російські губернії», «анексовані Польщею», про які він переймався, на дві частини:
— на ту їхню частину, яку він ніби «дарує» Польщі: «…ми не втручатимемося в це»;
— й на ту, яку він ніби обіцяє захищати всіма наявними засобами.
Таким чином, на відміну від своєї демонстративної відмови від Західної України (путінське розуміння її кордонів, як і раніше, залишається під питанням), землі Західної Білорусі і, ймовірно, Волині Путін вважає «історичними російськими губерніями» та «своїми територіями».
Тим самим публічно висуваючи «історичні» претензії, як мінімум, на територію Західної Білорусі.
Але, з огляду на її географічне розташування щодо решти Білорусі, очевидно, не тільки на неї.
Comentários