Протягом тривалого часу поняття «білоруська медицина» в Україні вважалося стійким синонімом якості, розумного підходу до пацієнтів та майже повною відсутністю корупції. Втім, насправді це – такий самий міф, як і про «міцного господарника Лукашенка». Завдяки зашкарублим пропагандистським кліше диктатор, убивця та невіглас мав шалену підтримку серед українського плебса. Згодом виявилось: мильною бульбашкою виявився не лише образ «бацьки», а й численні «досягнення», які приписувались його мудрому правлінню. І медицина – чи не на першому з них.
Днями прем’єр Білорусі Роман Головченко заявив, що видатки, закладені в бюджет-2024 на медичну галузь, є безпрецедентними. Мовляв, наступного року на потреби системи охорони здоров’я виділять 11,5 млрд. рублів ($3,5 млрд.)
Країна не шкодує коштів на охорону здоров’я. Поточного року в нас закладено 10,6 млрд. рублів, наступного – 11,5 млрд. Це гігантські кошти!
Пропонуємо порівняти, скільки витрачають на медицину сусіди Білорусі? Отже:
✅ Польща – $45,38 млрд. (бюджет-2024)
✅ Украина – $5,56 млрд. (2024 г.)
✅ Литва – $4,04 млрд. (2024 г.)
Як бачимо, Білорусь поступається усім, навіть Україні, де триває жахлива війна.
Але головне навіть не це. За словами голови білоруського уряду, левова частка коштів, які витрачають на медицину в Білорусі, йде на зарплатню, соціальні виплати та утримання медичних закладів. На інвестиції в науку, підвищення кваліфікації лікарів, закупку сучасного обладнання лишаються самі копійки.
Після введення санкцій проти режиму Лукашенка іноземні партнери розірвали угоди щодо поставок сучасної медтехніки на білоруський ринок. Наразі уряд намагається знайти у цьому позитив.
«Щонайменше третина медичного обладнання, яке наразі закуповується у лікарні – вітчизняного виробництва, і це дуже добре», - каже Роман Головченко. Прем’єр також додає, що інші замовлення здебільшого виконує Росія. І – ще залишається Китай, куди ж без нього.
Чи добре це? Навряд. Важко повірити, що «Електронмаш» чи то «Ассомедика» можуть насправді скласти гідну конкуренцію умовним Toshiba чи Medtronic.
Але Лукашенка це не лякає. Білоруський диктатор справді вірить в те, що без всіляких «буржуйських штучок» цілком можна обійтися. Як приклад він часто наводить СРСР, де, мовляв, медицина була «безкоштовною й якісною».
Чимало часу «успіхам» радянської медицини присвятив саркастичний історик Павло Бондаренко, який щиро не розуміє, як можна копіювати безжальну систему СРСР.
По-перше, медицина була абсолютно, ну зовсім безкоштовна. Звісно, кожен охочий міг десь дістати «по блату» і дуже дорого імпортні ефективні ліки, але в цілому радянські лікарі обходилися без них. Анальгін, аспірін, амідопірин, парацетамол, йод, зеленка і мазь Вишневського - що ще треба радянському хворому? По-друге, медицина спокійно працювала без оцих буржуйських машин типу УЗІ, МРТ, лазерів та іншого начиння, яке навіть на вигляд страшне. Через те, що радянська медицина була найкращою у світі, в СРСР було засекречено рівень смертності немовлят – нащо буржуїв радянськими досягненнями засмучувати? Чи, може, хтось забув жах радянських стоматологічних кабінетів? Наприкінці 20-х років за кордоном купили завод та ліцензію з виробництва стоматологічного обладнання й побудували у Казані. Наступні 60 років воно не піддавалося жодним удосконаленням, крім підвищення потужності двигуна
Не будемо порівнювати пологові будинки, каральну психіатрію та систему хабарів у Білорусі та колишньому СРСР. Зупинимося на стоматології.
За нормативами 1949 року на один прийом лікар-стоматолог мав витрачати 20 хвилин. Норма за зміну – 30 приймань. Лукашенківські чиновники подумали і вирішили: чим було погано? Постановою Міністерства охорони здоров’я від 7.07.2023 №109 тут переглянули часові нормативи білоруських стоматологів таким чином, що час на виконання окремих маніпуляцій скоротився в 2, а подеколи і в 5 разів.
Якщо раніше на видалення однокореневого зуба давали 20 хвилин, тепер цю операцію лікар має провести за 10. На видалення багатокореневого зуба дають ті самі 10 хвилин, хоча раніше – півгодини. Далі – більше. Пломба – 3 хв. (було 5), видалення зубного нальоту – 1,5 хв. (було 8), анестезія – 1-3 хв. (було 10).
Свердлити зуби без анестезії, яка не встигла ще подіяти – те ще задоволення для пацієнта, чи не так?
Хоча свердлити, та й, власне, просто оглядати пацієнтів, скоро в Білорусі, вочевидь, буде просто нікому. На початок року в країні не вистачало 6 тис. лікарів і 4 тис. медсестер.
Черги в білоруських поліклініках стали вже буденністю. Подеколи люди чекають на прийом лікаря по 6-8 годин. Уявіть, яким ще буде цей прийом, якщо лікар працює на дві ставки, пропускаючи протягом дня через оглядовий кабінет нескінченний потік людей. Якою за таких умов буде увага до пацієнта, діагностика захворювання, чи правильно зможуть призначити протокол лікування?
Медики масово тікають за кордон: на гідні зарплати й ставлення держави до їхньої праці. В пріоритеті – Польща. Заміни лікарям у Білорусі немає. У деяких районах відсутні вузькі спеціалісти. Їх просто немає: онкологів, урологів, пульмонологів чи нейрохірургів.
Резонансне рішення про закріпачення випускників вищих навчальних закладів – єдине, на що виявився здатним режим. Але навіть це жодних проблем не вирішить, визнають білоруські посадовці. Бо яка може бути мотивація спеціаліста, який працює за копійки в райцентрі за розподіленням? Якого не можуть звільнити, допоки він не відпрацював термін відробітку, хай там яких порушень він припускається? Адже навіть в підручниках для школярів написано: рабський труд не може бути ефективним…
Ситуація настільки кричуща, що визнати серйозні проблеми довелося навіть самому Олександру Лукашенку. Він створив робочу групу, яка поклала йому на стіл доповідь про результати ревізії галузі. У підсумку диктатор визнав: у білоруській медицині справді – тотальний дефіцит кадрів, недоступність висококваліфікованої медичної допомоги та черги по кілька років на окремі операції. В сільських районах ситуація взагалі фактично безконтрольна. І це – лише те, що було озвучено публічно. Скільки ще лишилося за кадром?
Для вирішення всіх проблем Лукашенко має свій універсальний рецепт. Він вимагає вирішити їх до певної дати. Цього разу – до 1 січня.
Ще раз: вирішити всі проблеми білоруської медицини чиновники мають за неповні два місяці, що залишились до кінця нинішнього року, після чого – доповісти самопроголошеному.
Не маємо жодних сумнівів, що так воно і буде.
Принаймні, щодо доповіді.
Comments