Білорусь поспішно готує нову редакцію закону “Про свободу совісті та релігійні організації”. Попередня діяла понад двадцять років. Зміни ухвалюються швидко: на суспільне обговорення було виділено лише десять днів, що неочікувано мало для законопроекту такої суспільної ваги. При цьому законопроект не подобається найбільшим в країні релігійним структурам, але з різних причин.
Слід відразу зауважити, що й закон від 2002 року запроваджував доволі прискіпливий державний контроль над релігійними організаціями. У 2008-му році була зареєстрована петиція щодо його послаблення, результатом якої стали лише адміністративні покарання ініціаторів.
Але навіть діючий закон явно не вдовільнив Лукашенка. Під час протестів 2020 року церква (точніше, церкви) не тільки не показали очікуваної лояльності владі, а ще й подеколи проявили співчуття до бунтівного народу. Відповіддю на це з боку Адміністрації президента став тиск, що призвів до зміни керівництва Білоруської православної церкви (в складі Московського патріархату), а також репресивні заходи проти католицьких спільнот та єпископату.
Схоже, цього виявилося замало. Новий законопроект коректно було б охарактеризувати любимим словом Лукашенка — “перетрахіваніє”. Він має на меті саме перетрусити усі (!) релігійні спільноти країни на рівні окремих парафій та перевірити кожну на предмет лояльності.
Ключова новелла — вимога нової офіційної реєстрації усіх релігійних організацій впродовж року. Незареєстрованим забороняється проводити діяльність під загрозою кримінальної відповідальності. Реєстрація ж ускладнюється: так, кожна нова релігійна спільнота має предоставити список з щонайменше 20 засновників з дуже детальними особистими даними.
Разом з тим, усі дії релігійних організацій мають узгоджуватися із “ідеологією білоруської держави (що б це не означало), а правоохоронні органи отримують право перевіряти відповідність цій ідеології. Посилюється державний нагляд над релігійною освітою, вводиться контроль за позаслужбовою діяльністю парафій, а релігійна література має бути вилучена з державних бібліотек. Останній пункт визвав різке несприйняття не те що у всіх конфесій, а й у світських людей — неможливість знайти в бібліотеці Біблію чи переклад змістів Корану виглядає водночас тоталітарно та безглуздо.
Певні реверанси влада здійснює щодо Білоруської православної церкви — так, законом фіксується її особливе значення в білоруській історії. Іронічно і показово при цьому, що це не дуже сподобалося окремим ієрархам БПЦ. Зокрема, з Гродненської єпархії запропонували… виключити з проекту слово “Білоруська”. З очевидних причин проект не сподобався білоруським католицьким єпископам, які і без нього постійно стикалися зі свавіллям з боку чиновництва.
Законопроект — фінальне оформлення повного державного контролю над усім релігійним життям в Білорусі. Більш жорстким заходом було б хіба що проголошення президента головою церкви. Але хоч і не де-юре, а де-факто саме це і відбувається.
Читайте також: Між двома Софіями — полоцькою та київською — про паралелі в історії українського і білоруського храмів.
Comments