Україна досить неочікувано стала тією державою, на яку покладають надії на поширення демократії в інших країнах пострадянського простору. Це сталось після перелому у війні проти російського агресора. Натхненні українським прикладом, сусіди сподіваються: після поразки Кремля наступним кроком буде допомога України країнам, які наразі перебувають у російській окупації. Передусім, йдеться про Білорусь, чиї демократичні сили вже не вперше висловлюють обережні натяки на військову співпрацю з метою знищення режиму Лукашенка. Але чи варто на це сподіватись?
Вчергове цю тему підняла українська журналістка Наталя Мосійчук. Під час інтерв’ю з Володимиром Зеленським вона показала йому відео, записане раніше. Там Світлана Тихановська, коментуючи питання про те, чи можливе її звернення до Президента України з проханням допомогти звільнити Білорусь, зауважила: «Я цього не виключаю».
Зеленський відповів дипломатично й дуже стримано. Він заявив, що не має сумнівів у перемозі України над Росією, й натякнув, що після цього демократичні процеси в країнах, окупованих РФ, стануть незворотними.
«Перемога України дасть можливість політичному рішенню демократії й повернення цілісності тих держав, включаючи Білорусь,…Грузію й Молдову», - відзначив Володимир Зеленський. – Я впевнений – не потрібно думати пані Тихановській про армії інших держав».
Чи має рацію український президент? Яка реакція на це буде від тих самих бійців полку Калиновського, які гинуть за свободу України? Чи не розчаруються демократичні сили Білорусі в Україні? Вочевидь, такі питання виникають в кожного.
Спробуємо відповісти.
Безперечно, після поразки РФ, її маріонеткові режими опиняться в жахливій ситуації. Запасу міцності у Олександра Лукашенка буде небагато: передусім, через тотальну залежність економіки від вливань з Росії. Чи зможуть білоруські патріоти скористатись безпорадністю диктатора?
Будемо відверті – у 2020-му Лукашенко зробив все, аби жодний білорус більше ніколи навіть пошепки не розповідав би про нього анекдоти, вже не кажучи про участь в акціях протесту. Саме для цього силовики диктатора отримали безпрецедентний карт-бланш на вкрай жорстокі затримання, викрадення, тортури й навіть застосування зброї проти мирних громадян.
Олександр Лукашенко впевнений – саме середньовічні методи стануть багаторічним щепленням для тих, кому він не подобається. Й він частково правий: говорити про виведення людей на вулиці у Білорусі сьогодні може тільки божевільний.
Чи здатні переломити ситуацію демократичні сили в еміграції? Без силової підтримки – навряд. Фактором перелому можуть стати калиновці, які зараз вважаються найдієздатнішим бойовим підрозділом білоруських патріотів. Але скільки їх реально? Різні ресурси називають цифри від кількох сотень до кількох тисяч підготовлених бійців. Лише нещодавно в інтерв’ю «Настоящему времени» командир полку Калиновського Денис Прохоров хіба не вперше повідомив, що кількість підрозділу складає «понад 300 бійців».
Чи може така кількість патріотів зламати хребет диктатурі?
Однозначно, ні.
Але калиновці можуть стати тією рушійною силою, яка востаннє переконає вийти людей на вулиці. Й пообіцяє: якщо білорусам доведеться помирати за свою незалежність, разом будуть всі. Адже зворотного шляху більше не існуватиме. Патріоти мусять перемогти, бо мають безмежну мотивацію й приклад України, яка, немов Давид, вколочує останні гвіздки в труну непереможного до того Голіафа.
Саме цей приклад має стати надихаючим для Білорусі. Так, Україна безмірно вдячна сябрам, які допомагають їй здобути перемогу в цій війні. Але «насаджувати демократією» військовим шляхом в інших країнах – цілковито хибний шлях.
Свобода виборюється кров’ю. Тільки тоді народжується нація, яка вже ніколи у майбутньому не стане чиїмись рабами.
Comentarios