З днем Волі, сябри-білоруси!

Нині у білорусів Дзень Во́лі — заборонене національне свято, річниця виникнення першої національної білоруської держави — Білоруської народної республіки (25 березня 1918, Третя статутна грамота). Держави, яка як і наша впала під ударами московсько-большевицьких багнетів.

Вже після відновлення Незалежності у 1991 році і ми і білоруси знову опинилися під прицілом російського імперіалізму. У нас це обернулося понад одинадцятилітньою війною з москвою, окупацією українських територій, сотнями тисяч смертей.

Білорусів захопили повзучою окупацією, гібридною війною, яка розпочалася після приходу до влади Лукашенка зі згортання національної державності, обмеження громадянських прав білорусів, втягуванням білорусів у так звану союзну державу.

Псевдовибори Лукашенка у 2020 році привели до національного підйому білоруської нації, який був жорстко придушений Лукашенком та московськими окупантами. До третини білорусів змушені були залишити свою Батьківщину і опинилися у вигнанні. Нині Білорусь використовується як передовий плацдарм російського імперіалізму у Європі.

А білоруси стали фактичними заручниками на ядерній пороховій вежі. Не у веселій ситуації зустрічають білоруси своє національне свято. Білоруську державність практично знищила колоніальна автократія Лукашенка. Путінський лакей послідовно нищить усі парості відродження білоруської нації.

До цієї біди добавилася інша. Багато хто позицію білоруського режиму переносить на всіх білорусів. Безапеляційно насаджуючи принцип колективної відповідальності на всіх білорусів, приміром за дозвіл на використання їхньої території для нападу на Україну. Я так не вважаю. Я добре розрізняю антибілоруський режим Лукашенка і білорусів.

На жаль, і нашої вини достатньо, що роками офіційна Україна уподібнювала Білорусь з Лукашенком і впритул не бачила упослідженої білоруської нації.

З Лукашенком торгували, дружили дипломатично, — завдаючи значної пробоїни режиму міжнародної ізоляції.

У лютому 2020 року коли ми робили в Києві міжнародну експертну дискусію на тему «Гібридна війна Росії проти Білорусі», де всі експерти суголосно твердили, що остаточне поглинання Білорусі Росією нестиме смертельну загрозу українській державності та відкриє новий тисяче кілометровий фронт, жодної реакції влади не було.

Згодом, коли ми з білорусами за місяць до псевдопрезидентських виборів створили Білоруський інформаційний центр у липні 2020 року та щотижнево «кричали» про необхідність допомоги білорусам — влада знову промовчала. Влада і нині мовчить щодо нищення білорусів у їхній країні. І це попри те, що білоруси гинули на Майдані і кладуть життя на фронті російсько-української війни.

Потрібно перестати уподібнювати Лукашенка і білорусів, закидати їм колективну відповідальність. А головне усвідомити, що без вільної і національної Білорусі нам як і балтійським націям та полякам годі мріяти про стабільність і безпеку в цій частині Європи.

Ба більше, без стратегічного партнерства з незалежною і вільної Білорусі у майбутньому важко уявити побудову безпекового щита проти російського імперіалізму. А для цього потрібно припинити пасивно спостерігати як росія та її маріонетка Лукашенко збиткуються над білорусами і почати активно допомагати білорусам в їхній національно-визвольній боротьбі.

На жаль, цьогоріч коли Лукашенко вкотре влаштував спектакль під назвою виборів себе, Україна знову пасивно спостерігала. А мали б дієво підтримати білорусів, принаймні спостерігачами з полку Каліновського чи «Погоні».

Переконаний нині саме Україна має стати другою домівкою для білорусів, які тимчасово покинули свою землі. Потрібно забезпечити право білорусів на культурний розвиток, збереження національної та культурної ідентичності. Білоруські школи, церкви, культурні та волонтерські центри, зрештою білоруські підрозділи як основа майбутньої визвольної армії – це те, що зобовʼязана робити українська держава і нація і як вдячність білорусам за жертву крові на Майдані і під час російсько-української війни і як прагматичний елемент реалізації наших національних інтересів. І жодної співпраці з Лукашенком. Для нас його фігура має бути рівнозначна путіну.

Вірю, що білоруси — велика європейська нація з героїчною історією здобудуть знову свою волю. І вірю, що ми будемо поруч.

Сябри-білоруси, знаю, від вашої Волі залежить наша Незалежність і наша і ваша Свобода. Наша спільна Орша ще попереду!

Юрій Сиротюк «Мамай», сержант 5 окремої Київської штурмової бригади ЗСУ, віце-президент Антиімперського Блоку Народів.